Я завмерла у часi.

Я завмерла у часі. Пробач. Не чекай моїх слів.
Не картай за бездушність. Все сплачено, можна забути.
Я не чую себе, тільки шепіт спроможна почути.
І не бачу тебе, поринаючи в марево снів.
Розчиняюсь в молитвах, повільно вростаючи в тишу,
Зачиняючи двері, що тиснуть на скроні, як гніт.
Поринаю у свій, розфарбований мріями світ.
Бог забрав мою смерть, а у Книзі відмітку залишив...

пророцтво не приховане в словах...

пророцтво не приховане в словах,

крізь біль воно лишається між скронями

той вітер що вирує у степах

наблизиться до стріхи разом з променем

 

і видихнеться лементом птахів

порушивши мовчання невагомістю

життя його складається зі снів

в очах у недописаної повісті

 

мабуть і ми лишили письмена

малюнком на обточеному камені

та вкарбували в вічність імена

дарма що забувається звучання їх...

(18.03.10)