Я завмерла у часі. Пробач. Не чекай моїх слів.
Не картай за бездушність. Все сплачено, можна забути.
Я не чую себе, тільки шепіт спроможна почути.
І не бачу тебе, поринаючи в марево снів.
Розчиняюсь в молитвах, повільно вростаючи в тишу,
Зачиняючи двері, що тиснуть на скроні, як гніт.
Поринаю у свій, розфарбований мріями світ.
Бог забрав мою смерть, а у Книзі відмітку залишив...
красиво і з душею, мені подобається :)
ВідповістиВидалити